НАУКОВА БІБЛІОТЕКА СУМДПУ ІМЕНІ А. С. МАКАРЕНКА
СУЧАСНЕ ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВО:
СПЕКТР ІНТЕРПРЕТАЦІЙ ТА ПОГЛЯД ДОСЛІДНИКІВ
інтерактивний лонгрід
до 210-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка
СУМИ – 2024
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!... Знать, од бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!….
Загалом Шевченкознавство відзначається кількома напрямками досліджень: біографічний, бібліографічний, літературознавчий, текстологічний, мовознавчий, лексикографічний, мистецтвознавчий, естетичний, психологічний, педагогічний, релігійно-етичний, філософський, суспільно-політичний тощо.
Виняткова роль Шевченка в українській історії розвитку, його незламна й самовіддана боротьба за волю України, надзвичайна популярність його «Кобзаря» та ряд інших ще достатньо не досліджених чинників призвели до зародження і виникнення небувалого досі КУЛЬТУ геніального поета.
Початий ще в 60-х pоках XIX ст. українськими громадами в Києві та Харкові і перейнятий згодом народовцями, цей культ зберігся в дещо змінених формах до сьогодні як на Україні, так і в діаспорі.
У дусі культової ідеалізації написано й чимало науково-популярних нарисів та статей. З другого боку, модерністи, а слідом за ними й дехто з неокласиків, недооцінювали, і навіть знецінювали творчість Шевченка та її значення для України.
Наукове шевченкознавство, відтворюючи правдивий образ поета, своєчасно довело помилковість цих підходів.
Тарас Шевченко є не тільки центральною постаттю національного пробудження та державно-політичного відродження України,
Тарас Шевченко – постать всесвітня.
Наш край двигтить, сягнувши повноліття,
Запитуймо себе щодня й щомиті:
"Що б мовив з цього приводу Кобзар?"
У новому творі відомого українського літературознавця Ігоря Ольшевського розгортається цікавий диспут щодо слова і творчості Тараса Шевченка в контексті сьогочасного осмислення постаті великого Кобзаря. Автор заглиблюється до низки письмових джерел – спогадів сучасників Тараса Григоровича, а також його автобіографічних зізнань.
Для шанувальників Тараса Шевченка ця книжка стане джерелом щирих співпереживань, несподіваних біографічних відкриттів, а також – естетичної насолоди від доторку до творів митця, від його своєрідного гумору. Для нешанувальників, у кого неприязнь до українського генія викували радянська й пізніша школи, буде приємно побачити іншого Шевченка: в ситуаціях, хоч і вельми сумнівних із погляду моралі, але таких, що виявляють його пронизливу житейську відвертість і руйнують численні стереотипи культу поета.
І ще – уважний читач зможе переконатись – як не далека миколаївська Росія від нинішньої, усе те, що відбувалося з українцями в середині XIX століття, відлунює і в столітті XXI-му.
До книги входить близько 300 невеликих есеїв про світ ідей та образів Тараса Шевченка (1814-1861) – поета, художника, музиканта, мислителя. Шевченко постає тут людиною, яка надзвичайно тонко й трепетно відчуває природу, мистецтво, життя в усіх його проявах: від побуту до метафізики. Автор розглядає Шевченка в широкому контексті української та світової культури. А ще, пильно вдивляючись в образ поета, він намагається описати свій власний духовний досвід.
Ми знайомі з Шевченком-поетом, трохи знаємо Шевченка-художника, але яким був Шевченко-людина? Що він думав про красу? Які були його стосунки з Богом? Чи любив він котів? Про що думав, коли дивився на зірки? Такі питання відкриваються далеко не про всіх видатних людей
(а Тарас Шевченко, без сумніву, був саме таким).
Книга "Шевченко від А до Я" допоможе по-новому пізнати Тараса Григоровича Шевченка.
Автору книги вдалося намалювати людський портрет великого українського поета за допомогою яскравої та оригінальної абетки, кожна буква в якій – ключ до нового цікавого факту з життя Шевченка.
Творчість українського генія аналізується у контексті тодішньої європейської літератури, зокрема таких близьких йому за духом поетів і мислителів,
як Ш. Петефі, Ф. Шиллер,
В. Гюго, Ю. Словацький
"Я багато про Шевченка писав. Різні були і статті, і книжки. Але мені захотілося щось таке синтетичне зробити, таке, щоб охоплювало і його біографію, і аналіз творів, принаймні найголовніших, і якийсь погляд взагалі на його місце в українській літературі, в українській культурі, в історії України, і в контексті української, європейської літератури, всього духовного життя" – говорить автор книги.
І. Дзюба. – Київ : Либідь, 2017. – 424 с.
Праця Івана Дзюби
«Тарас Шевченко» поєднує розповідь про життєвий і творчий шлях великого поета й художника з інтерпретацією його спадщини, аналізом конкретних творів та характерних мотивів поезії й прози в синхронному й діахронному вимірах.
У цій книзі автор прагнув охопити весь обшир літературної та громадської діяльності митця в широкому історичному й естетичному контексті, розкрити центральне місце Шевченка в усьому національному житті, з’ясувати природу його магнетичної влади над поколіннями українців.
І. Дзюба.– Київ : ВД "Києво-Могилянська академія", 2008. – 718 с.
Цей збірник складається з тридцяти статтей, у яких автор – знаний київський історик літератури і джерелознавець Віктор Дудко – запроваджує нові матеріали до життєпису Тараса Шевченка, досліджує питання текстології, заглиблюється в історію шевченкознавства.
Від Шевченка шляхи двох літератур, української та російської, остаточно розійшлися...
У монографії розглянуто художню специфіку Шевченкових повістей, їхню проблематику та поетику загалом і кожного з дев'яти творів як автономної цілости зокрема, окреслено генезу повістей, розвиток у них традицій двомовної української прози 1830–1840-х років, параметри взаємодії з творчістю Г. Квітки (Основ'яненка),
Є. Гребінки, П. Куліша. Автор аналізує зовнішні та внутрішні контакти Шевченка з російською словесністю першої половини ХІХ століття, засвоєння і заперечення в його прозовому доробку творчого досвіду західноевропейських письменників, витлумачує семантику наявних у повістях численних інтертекстуальних відсилань, приділяючи увагу і типологічним відповідностям.
Історична література хоч і не була головним двигуном у творчості Шевченка, проте вона перетворила творчість митця на культурний продукт... Його визначає рецепція, яка триває вже понад півтора століття й триватиме далі, відкриваючи нове там, де, здавалося б, усе вже давно досліджено.
У центрі даного дослідження знаходяться реальні читачі, які зрозуміли Шевченкові твори, й нечитачі, які Шевченка прочитали, але не зрозуміли, як сучасники поета, так і читачі наступних поколінь, як на Наддніпрянщині, так і в Галичині ХІХ ст. Дослідниця виділяє різне соціальне походження інтелігентного Шевченкового читача: переважно дворянське, частково священницьке, іноді й селянське у підросійській Україні й священницьке в Галичині, наголошує гендерний аспект проблеми й той факт, що серед Шевченкових читачів були не тільки етнічні українці.
У монографії розглянуто формування поглядів
Т.Г. Шевченка на події української історії та історичних діячів, із нею пов'язаних, передусім через призму історичної літератури, з якою був обізнаний поет. Автор аргументовано доводить, що у митця не було єдиного визначального історичного джерела, зазвичай у поезії та в малярській творчості Шевченка на історичну тему спостерігається змішання історичних і фольклорних джерел, історичних і літературних, трапляються історичні персонажі винятково літературної генези, фольклорної із домішкою літературної і навіть винятково фольклорної. Здійснене масштабне наукове дослідження свідчить, що абсолютизувати історизм у Шевченковій творчості немає сенсу, але недооцінювати його теж не можна.
Виникли уявлення про те, що Шевченко був чарівник, характерник. Як це проявлялося: його ніхто не може схопити, він може перетворюватись. От зараз він молодий, зараз він старий, зараз він перевдягнеться і його не спіймає поліція... а головне – Шевченко боровся за волю селян. Дуже рано виникло уявлення про те, що Шевченко поклав своє життя задля волі селян, тому що Маніфест про скасування кріпаччини було проголошено буквально через тиждень після його смерті.
Шевченко – пророк, але що саме він пророкував? Шевченко безсмертний, але яким є його потойбічне життя? Чому він виїздить з могили на білому коні? Як Шевченко виконував заповіт Пугачова? Як примусив царя визволити селян?
Шевченко –характерник, Шевченко – чаклун, що змінює обличчя, Шевченко – незвичайний маляр… Такого Шевченка зараз мало хто знає. Але таким його знали.
"Поховання на могилі" – найповніше зібрання народних переказів про Шевченка, "паралельна біографія" Кобзаря, несподівана і захоплююча.
М. Назаренко. – Київ : Критика, 2017. – 624 с.
В творчому доробку Тараса Шевченка, поряд з емоційною, наснаженою публіцистичним запалом лірикою, виділяються епічні твори, у яких з надзвичайною силою поетичного осмислення і зображення подано сторінки героїчної й глибоко драматичної минувшини українського народу, його боротьби за національну свободу.
У публікації автор визначає, що поеми й вірші історичної, історико-революційної та соціально-політичної проблематики – це вершинне досягнення геніального поета Тараса Шевченка.
Світ козаччини, героїка боротьби проти ворогів України превалює в усій його творчій спадщині.
Шевченко став іконічною постаттю, яка має особливе значення для всієї нації, ще за життя. Коли він був на засланні, то про нього не можна було публічно говорити чи писати, а коли повернувся, то став мучеником і праведником, який вертався з небуття. Мав таку канонічну роль, як кажуть англійською "larger than life".
Шевченкознавчі дослідження Грабовича, зібрані у збірнику есеїв "Шевченко, якого не знаємо" зосереджені на питаннях символічної автобіографії та рецепції творчості поета. Зовсім новим для українського шевченкознавства стало поняття символічної автобіографії, яке конкретизує заявлене в першій монографії про Шевченка питання про дослідження психологічного, а не колективного міфологічного коду поета. Можна сказати, що інтерес дослідника виразно переноситься з колективної міфологічної на психологічну і персональну закодованість творчості Шевченка.
Г. Грабович. – Київ : Критика, 2014. – 414 с.
- Пахаренко, В. Генеза Шевченкової етики [Текст] / В. Пахаренко // Дивослово. – 2013. – № 5. –
С. 36–39.
- Педагогічне Шевченкознавство [Текст] : [наукова розвідка "Педагогічне Шевченкознавство", яку здійснили Т. Андрущенко, Л. Вовк] // Освіта. – 2015. – № 12/13, 11-18 березня. – С. 6-7.
- Андрущенко, Т. Педагогічне Шевченкознавство [Текст] : [наукове дослідження] / Т. Андрущенко, Л. Вовк // Освіта. – 2015. – № 7/8, 11-18 лютого. – С. 6-7.
- Бондаренко, Г. Зарубіжне шевченкознавство в контексті досліджень народної культури українців [Текст] : (за матеріалами діяльності Інституту Тараса Шевченка) / Г. Бондаренко // Народна творчість та етнологія. – 2020. – № 5/6. – С. 84-87.
- Боронь, О. Сучасне шевченкознавство – яким йому бути? [Текст] / О. Боронь // Літературна Україна. – 2012. – № 18, 3 травня. – С. 11.
- Вертій, О. Шевченкознавство Івана Франка в контексті національного самопізнання та самоусвідомлення українців [Текст] / О. Вертій // Дивослово. – 2015. – № 3. – С. 45-50.
- Ільницький, М. Еміграційне шевченкознавство: спектр інтерпретацій [Текст] / М. Ільницький // Слово і час. – 2012. – № 3. – С. 47-58.
- Ільницький, М. Еміграційне шевченкознавство: спектр інтерпретацій [Текст] / М. Ільницький // Слово і час. – 2012. – № 4. – С. 3-16.
- Федунь, М. Західноукраїнське шевченкознавство першої половини ХХ століття на уроках літератури [Текст] / М. Федунь // Дивослово. – 2016. – № 3. – С. 17-19.
Одним із найпомітніших і найґрунтовніших аспектів літературознавчої спадщини С. Єфремова стало його шевченкознавство, яке по праву можна вважати основою діяльності видатного вченого.
У монографії запропоновано нові підходи до розгляду шевченкознавчої спадщини С. Єфремова, здійснено ґрунтовний аналіз його праць, простежено історико-літературні концепції вченого, здійснені з позицій об’єктивності, системності, цілісності, історизму та практики. Ґрунтовною і вагомою видається теоретико-методологічна основа монографії, оскільки авторка розглядає шевченкознавство С. Єфремова в контексті праць не тільки класиків українського літературознавства, а й сучасних учених.
Сергія Єфремова у контексті українського літературознавства [Текст] : монографія /
О. Меленчук. – Чернівці : Чернівецький національний університет, 2013. –240 с.
У книзі охарактеризовані життя та творчість відомого шевченкознавця Миколи Івановича Мацапури (1900-1974 рр.). Подано низку його статей про творчість
Т. Г. Шевченка-художника та його оточення. У спогадах співробітників-науковців розповідається про музейну діяльність М. І. Мацапури, зокрема зі створення експозицій музеїв у Харкові, Києві та інших містах, про відкриття Державного музею Т. Г. Шевченка у Києві.
У двотомнику «Зарубіжне шевченкознавство» надруковано матеріали з періодичного збірника «Шевченко», який видавався Інститутом шевченкознавства Української Вільної Академії Наук (УВАН) і виходив дрібним накладом у 1940-1950-х рр. Крім статей зі збірника "Шевченко", упорядниками подано маловідомі статті з інших неперіодичних видань УВАН української американської діаспори, зокрема статті видатних науковців і культурологів: Є. Маланюка, В. Міяковського, В. Петрова та ін. Велику ексклюзивну цінність має ілюстративний матеріал, що також зберігається в архіві УВАН.
(з матеріалів УВАН) [Текст] / А. В. Толстоухов,
А. В. Губерський. – Київ : Фонд сприяння розвитку мистецтва, 2011. – 488 с.
День божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає –
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують...
Тарас Шевченко
ПЕРЕЛІК КОРИСНИХ ПОСИЛАНЬ
- http://library.dnu.dp.ua/vistavka_schevchenko_1_14.html
- http://kobzar.univ.kiev.ua/info/Monog/P81.htm
- https://book24.ua/ua/product/vidrodzheniy-kobzar/
- https://duh-i-litera.com/bookstore/shevchenko-suchasna-biografija
- https://readeat.com/product/110515-epistoliarii-tarasa-sevcenka-kniga-1-1839-1857
- https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/03/9/161040/
- https://nsku.org.ua/?p=5751
- https://library.kharkov.ua/source/kraeznavcha/?book=1070
- https://ucu.edu.ua/news/shevchenko-yakoho-ne-znajemo-i-znaty-ne-bazhajemo/
головний бібліотекар Шостак Т. В.
